Помічнянська школа №1

Вчитель обслуговуючої праці Шишкова Л.Ф.

Виховання учнів на національних традиціях на уроках обслуговуючої праці

Фундаментом національної системи виховання і навчання має стати та ідея, яка в кожній нації, поряд із загальнолюдськими елементами, є ще й суто національним способом думок, який визначає особливості кожного народу, що випливають із соціально-економічних, територіальних, природних і географічних умов, про що в свій часу писав К.Д. Ушинський, захищаючи ідею народності виховання і її провідний засіб вираження народного духу – рідне слово.

Головне у виховальному та навчальному процесі – правильно визначити його цілеспрямованість: вчити дітей, як треба жити в єдиній родині, поєднуючи особисті потреби із суспільними інтересами, інтегруючи у виховані кращі загальнолюдські якості з національними, проте, висуваючи на передній план національний інтерес, формування національного обличчя.

Всі компоненти духовності українського народу становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Це – рідна мова і література, історія, природознавство, музика та образотворче мистецтво, трудове навчання, народна мораль, національна ідеологія, свідомість і самосвідомість.

Рідна мова, зазначав К.Д. Ушинський, це найсильніший засіб, що об’єднує в одне велике історичне ціле минулі, сучасні і прийдешні покоління. Розповіді рідною мовою про життя українського народу, про його творчі здібності та обдарування, його минуле й сучасне, повчання дідуся, бабусі, батька й матері, увага до порад старших, досвідчених людей, роблять, безумовно, свою цінну й важливу справу у вихованні дітей, підлітків і юнаків.

Учитель на уроках трудового навчання через народний фольклор, поезію, народні традиції формує національну свідомість, особливо на уроках при вивченні технології виготовлення вишитих виробів, писанкового розпису, традиційних українських страв, аплікацій з природного матеріалу, історичних костюмів, пов’язує свідомість учня зі своїм народом, його історією.

В сучасній реальності сьогодення багато дітей і підлітків втрачають життєві орієнтири, плутаються в національних і загальнолюдських цінностях. Безладні реалії навколишнього життя вносять серйозні корективи в їхню ще слабку свідомість. Разом із розкриттям фальшивих ідеалів розмиваються цінні ідеали, що мають неперехідне значення. Різко падає престижність знань, морального потенціалу людей, що значно ускладнює процес виховання молодого покоління через негативний вплив на їхню свідомість сучасного суспільного середовища. Тому на уроках трудового навчання прагну, щоб учні не тільки вміли вірно виконувати той чи інший вид роботи, але й знали та поважали національні традиції свого народу.

Художня обробка тканини вишивкою.
Ажурні шви - мережки.

На уроці з цієї теми прагну поглибити знання учнів з історії української народної вишивки, показати застосування цього виду мистецтва під час виготовлення одягу та інших речей домашнього вжитку. Ознайомити учнів з технікою виконання ажурних швів-мережок. Прагну навчити виконувати прості види мережок: "одинарний прутик", "подвійний прутик", "роздільний прутик"; навчити розрізняти наскрізні лічильні шви, готувати тканину для їхнього виконання. Звертаю увагу учнів на відродження національного мистецтва, ремесел, формую в них художній смак, виховую в учнів почуття до прекрасного, ретельність, охайність. Актуалізацію опорних знань та вмінь на І-му уроці проводжу у формі бесіди.

1. Як шви для вишивки розподіляються за технікою вишивання, способом виконання?
2. За запропонованими зразками швів визначте, до якої групи вони належать.
3. Назвіть інструменти для вишивання. Розкажіть про правила безпечної роботи з ними.
4. Як слід організовувати своє робоче місце?
5. Яких санітарно-гігієнічних вимог слід дотримувати під час вишивання?

Як унаочнення використовую ілюстрації вишивок, готові вироби (жіночі блузи, чоловічі сорочки, серветки, рушники), зразки мережок, роздатковий матеріал (інструкційні карти із зразками мережок). Потім, проводжу бесіду за запитаннями, в якій з'ясовую: що знають учні про історію української народної вишивки, з якими швами для вишивки учні ознайомились раніше на уроках трудового навчання, як класифікуються шви за технікою виконання, які з них називаються глухими, які - лічильними, декоративними.

Потім, з'ясовую значення слова "мережка," демонстрацією їх зразків, які можуть бути або основною частиною узору, або обмежувальною лінією. Розпочинають вишивку з "качалочок", "вертикальних стовпчиків", вишитих через одну ниточку тканини, ширина яких становить 3-5 ниток, а висота дорівнює висоті мережки.

"Качалочки" закріплюють нитки тканини, які треба підрізати і витягати (тобто для розрідження тканини). Потім з'ясовую, як виконувати мережку, використовуючи інструкційні карти на виготовлення "одинарного прутика", "подвійного прутика" та "роздільного прутика".

Усі ряди мережок виконують справа наліво. Кінці ниток закріплюють в "качалочках" з виворітного боку. Вишивають мережки нитками, відповідно до кольору тканини або нитками світлих тонів (рожеві, голубі) чи близькими за кольором.

Проводжу вступний інструктаж з техніки безпеки і поточний під час виконання практичної роботи. Під час виконання практичної роботи учні працюють під запис українських пісень.

Закріплення нових знань та вмінь проводжу у вигляді гри «Блеф-клуб». Гра може проводитися в усній або письмовій формі. Учням пропонується ви-значити правильні та неправильні твердження, позначивши їх знаками «+» і «-».

1. Мережки – це лічильні шви.
2. Мережка «одинарний прутик» - це глухий шов.
3. Мережки вишиваються зліва на право.
4. Для виконання мережок підходить будь-яка тканина.
5. «Качалочка» - це лічильний шов.
6. Вишивати слід при достатньому освітленні.
7. Через 50 хвилин після початку роботи треба робити перерву на 30 хвилин.

Актуалізацію опорних знань та вмінь учнів на наступних уроках проводжу у вигляді гри «Підбери у певному порядку».

Учні об’єднуються в дві команди й одержують по конверту з картками. Кожна картка містить опис одного етапу виконання мережок «подвійний прутик» і «роздільний прутик». Члени команди повинні вишикуватись в ряд так, щоб вийшла правильна послідовність виконання мережки.

Розповідаю учням, що колись після свята "Миколая" в селах України кожного вечора збиралися на вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлися хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють і прядуть починки, вишивають сорочки або рушники собі на придане. А під час вишивання дівчата співали багато гарних ліричних пісень про кохання, про стосунки між молодими. Тягнеться нитка, тягнеться пісня "Як любили та розійшлися" або "Як поїхав мій миленький іншої шукати".

Молоді дівчата під час вишивання, як правило, співають пісню про калину, яка стала народною.

Добираючи нитки для вишивання, кожна дівчина вплітала свою кольорову гамму до своїх мрій та сподівань . Кожна нитка несла своє психологічне змістовне значення. А мати, відряджаючи в дорогу, дарувала синові рушник, на якому вишита "рясниста доріжка", яка завжди повертатиме сина в спогади про рідну домівку. Про це співається в пісні "Про рушник".

Про те, що кольори мали змістовне значення, співається в пісні "Два кольори". Червоний колір вважається кольором життя та любові, чорний - то журба. Кольорові нитки багато чого могли розповісти коханому, синові, чоловікові.

В 5-му класі при вивчення теми: технологія виконання швів «уперед голку», «назад голку», для актуалізації опорних знань та вмінь учнів використовую роботу за дидактичними картками.

При вивченні нового матеріалу практичне закріплення здійснюється за інструкційними картками.

У ході практичної роботи контролюю дотримання учнями технології виконання швів, правил безпечної праці і санітарно-гігієнічних вимог, звертаю увагу учнів на критерії якості виконання швів (від лицьового й виворітного боків, однакова довжина стібків, відсутність вузликів на початку й кінці шва).

Закріплення нових знань та вмінь здійснюється роботою в парах, а також використовую гру «Блеф клуб».

Організовую взаємоконтроль якості виконання роботи з наступним обговоренням.

Після цього демонструю кращі роботи учнів, звертаючи їх увагу на помилки, допущені під час роботи.

В умовах відродження національної культури відкриваються широкі можливості для естетичного виховання молоді. Нові фундаментальні дослідження в сфері українознавства дають багато цікавого матеріалу, який можна успішно використовувати в процесі цілеспрямованого підвищення рівня естетичного виховання підростаючого покоління. А практичний досвід свідчить про те, що естетичні й національні аспекти в трудовому навчанні можна з успіхом поєднувати. На мою думку, це створює оптимальні умови для виховання гармонійно розвиненої особистості на основі надбання національної культури.

Спрямованість загальної середньої освіти на забезпечення інтелектуального, фізичного та духовного розвитку особистості є особливо актуальною в умовах сьогодення, оскільки процес відродження української нації перебуває у прямій залежності від відповідної освіти та виховання її підростаючого покоління. Наше суспільство потребує освічених, національно свідомих та фізично здорових громадян.

Важливою проблемою, що стоїть перед сучасною школою, є формування в учнів засад здорового способу життя. До недавнього часу фізичному здоров'ю учнів приділялася увага, головним чином, лише на уроках фізичної культури. Причому, у даному разі носієм знань про конкретний вплив фізичних вправ на організм дитини виступав учитель. На цей час формується зовсім інша тенденція підходу до навчання школярів, яка полягає в тому, що тепер сам учень повинен виступати носієм відповідних знань, які допоможуть йому усвідомлено вести здоровий спосіб життя.

Отже, працюючи над темою "Технологія обробки харчових продуктів", пояснюю, що їжа займає вагоме місце у житті людини, постійно впливає на її здоров'я. Тому дуже важливо, щоб кожен ознайомився з основами правильного харчування, дбав про своє здоров'я, зміцнював його. Тільки названий розділ дає змогу ознайомити учнів з технологічними особливостями обробки харчових продуктів та приготуванням страв з них, пояснити їх вплив на організм людини.

На уроках основ кулінарії, учні опановують виготовлення страв, які наближаються до традиційних українських, знайомляться зі стравами національної кухні, з якими пов'язані свята, обряди, звичаї, традиції, дається інформація про рідний край, його природу, продукти місцевого походження, а також основи правильного харчування.

Використовуючи у навчально-виховному процесі більшу кількість об'єктів праці, що дає можливість ширше розглянути особливості національної системи харчування, детальніше ознайомитися з провідними теоріями правильного харчування.

Все це допоможе учням зрозуміти значення овочів та фруктів у щоденному харчуванні українців минулого та сучасного (харчові обмеження, заборони, переваги харчування), а також яка споживча цінність традиційних овочів України, технології приготування страв із них (холодних закусок, перших, других, солодких).

Як предмет праці беруться такі страви національної кухні: овочеві салати, деруни, картопляники, картопляні завиванці, з різними начинками, печений гарбуз, бабка з моркви, овочеві супи, узвар із сухофруктів.

На основі цього робиться ґрунтовніший порівняльний аналіз сучасних поглядів медиків, дієтологів на правильне харчування (зокрема, на значення овочів, фруктів у харчовому раціоні людини) і традиційного харчування українців минулого (обмежень, заборон, переваг, особливостей харчування під час постів). На основі цього матеріалу є змога вказати на важливість надбань українців у галузі харчування, на раціональність багатьох положень української системи харчування.

Під час вивчення теми: культура харчування. Сервірування святкового столу у 8 класі. Спочатку дізнаюся у учнів, які свята вони святкують в родинах і як накривають столи, після обговорення пояснюю, які види банкетів бувають, як сервірують столи, правила подавання їжі, професія – офіціант, кухар.

Практична робота здійснюється за картками. Учні працюють в групах.

Етап закріплення нових знань та вмінь проводжу як обговорення сервірувань святкового столу, виконаних учнями в ході практичної роботи.

А в позакласній роботі з учнями можна використовувати різні форми і методи, такі як: круглий стіл, дискусія, диспут, бесіда, наукова конференція.

Тематика може охоплювати широкий діапазон: "Українська кухня, як чинник національної культури", "Національна система харчування: переваги та недоліки", "Лікувальні властивості харчових продуктів , "Здоровий спосіб життя, його складові, "Здоров'я молоді - найвища соціальна цінність суспільства", "Традиції національного харчування, як засіб збереження здоров'я" і т.д.

Отже, традиції національного харчування відзначалися раціональністю, а їх дотримання може забезпечити формування здорового способу життя української нації, адже в національній кухні відтворено не лише спосіб харчування українського народу, а і його історичний розвиток через обряди, звичаї, традиції, що були тісно пов'язані з національною кухнею. А все це дає змогу учням усвідомити, що в цілому українська кухня є складовою частиною національного народу, що на мій погляд, впливатиме на формування їхньої національної самосвідомості. Учням пропонується підготувати повідомлення про національну кухню, щоб розширити їхні знання, а також залучити до самостійної роботи. Такі завдання діти виконують з задоволенням.

Велике значення придаю профорієнтації на уроках, розповідаю про робочі професії, здійсню екскурсію в шкільну столову.

Високий рівень освіченості, сформовані почуття патріотизму та національної самосвідомості, фізичне здоров'я дитини - ось ті моменти, які лягають в основу навчально-виховного процесу сучасної школи.

А завдання, яке стоїть перед учителями школи – це формування освічених, національно свідомих та фізично здорових громадян.

Вишивка - найпоширеніший вид народної творчості в Україні. У виробах вишивальниць втілюється поетичне осмислення життя, навколишнього світу, краси і фантазії, звичаї та уявлення наших предків. Учні старших класів під час вивчення тем з технології виготовлення вишитих виробів виконують пошукову роботу, а потім презентацію її. (Беруть інтерв’ю у майстринь вишивання нашого міста і демонструють їхні роботи.)

Навчально-виховні завдання на уроках вирішуються головним чином у процесі практичного навчання, де учні засвоюють уміння й навички практичного виконання відомих і маловідомих технік української народної вишивки.

Теоретичне навчання передбачає ознайомлення учнів із загальною теорією української народної вишивки, еволюцією художніх засобів вишивок в історичному аспекті, з художніми відмінностями народної вишивки усіх етнографічних зон України, з орнаментальною символікою України. При виборі мотивів вишивки учням роздаю картки з орнаментальною символікою і пропоную самостійно скласти орнамент. Діти проявляють свою творчість і водночас запам’ятовують символи.

На уроках учням прищеплюється любов до народної творчості, розуміння її художньої цінності і необхідності бережливого ставлення до неї, бажання самому розвивати народні художні традиції, що сприятиме розвитку творчого мислення і художніх здібностей учнів, вихованню загальної естетичної культури, формуванню смаків на основі глибокого розуміння традиційного народного вишивального мистецтва, підвищенню національної самосвідомості.

Традиції, звичаї та обряди, як і рідна мова, - "це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, одну націю... Хто його знає, чи не є саме ця близькість звичаїв тим цементуючим матеріалом, що перемагає своєю міццю всі інші сили, які працюють на руйнування єдності нашого народу" (Олекса Воропай).

Отож засвоєння, зберігання і розвиток дітьми традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості, згуртування і єдності всієї нашої нації. У народі побутує повір’я: той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. З цього приводу Олекса Воропай писав: "Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу". Ці мудрі слова – серйозне застереження легковажним людям, які ще й сьогодні нехтують народними традиціями і звичаями.

Світ очима дітей

Докладніше на:
http://ludashishkova1.blogspot.com/
https://sites.google.com/site/cubenir/

Попередня - Вверх - Наступна