З виступу вчителя математики та інформатики Трибко О.Б. на V Хмурівських читаннях "Технологія фахової майстерності: компетентнестний підхід в освіті"

Проблема реалізації компетентнісного підходу при вивченні курсу математики та активізація діяльності учнів на уроках математики

Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні пріоритети освіти й цілі проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти. Держави формують освітню політику, спрямовану безпосередньо на їх інтеграцію в міжнародні співтовариства. Зокрема це стосується Болонської декларації.

У світлі приєднання України до Болонського процесу змін потребує не тільки процес навчання у вищій школі, але й навчання у старшій школі, яке є невід’ємною й важливою сходинкою до вищої освіти.

Важливим нині є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. У старшій школі формуванню вміння вчитись сприяє компетентнісно-орієнтований підхід до навчання.

Поняття компетентностей визначине як “здатність застосовувати знання й уміння” , що забезпечує активне застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях.

Потрібно розрізняти терміни “компетентність” і “компетенція”, а саме, компетенція в перекладі з латинської “competentia” означає коло питань, щодо яких людина добре обізнана, поінформована, пізнала їх і має певний досвід. Компетентність у певній галузі – це поєднання відповідних знань, досвіду і здібностей, що дають змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають:

1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні компетентності) – здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.

2. Загальногалузеві компетентності – компетентності, які формуються учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньї галузі в усіх класах середньої школи і які відбиваються в розумінні “способу існування” відповідної галузі – тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розв’язку індивідуальних та соціальних проблем.

3. Предметні компетентності – складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.

Ключові компетентності, яких мусить набути кожен випускник загальноосвітнього навчального закладу такі: навчальна, культурна, громадянська, соціальна та підприємницька компетентності.

ü Навчальна компетентність – це інтелектуальний розвиток особистості та здатність учитися протягом усього життя.

ü Культурна компетентність – здатність жити та взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства, керуючись національними та загальнолюдськими духовними цінностями.

ü Громадянська компетентність – здатність захищати та піклуватися про відповідальність, права, інтереси та потреби людини й громадянина української держави та суспільства.

ü Соціальна компетентність – володіння сукупністю засобів, що дають можливість особистості взаємодіяти з різними соціальними групами та соціальними інститутами суспільства.

ü Підприємницька компетентність – володіння засобами, що дають особі можливість ефективно організувати власну та колективну трудову й підприємницьку діяльність.

Під час вивчення алгебри та початків аналізу у старшій профільній школі в першу чергу формуються навчальна, культурна та соціальна компетентності.

Під математичною компетентністю розуміють уміння бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, вміння будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень.

Математична компетентність це:

• процедурна компетентність – уміння розв’язувати типові математичні задачі;
• логічна компетентність – володіння дедуктивним методом доведення та спростування тверджень;
• технологічна компетентність – володіння сучасними математичними пакетами;
• дослідницька компетентність – володіння методами дослідження соціально та індивідуально значущих задач математичними методами;
• методологічна компетентність – уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язування індивідуально і суспільно значущих задач.

Напрями набуття процедурної компетентності:

1) використовувати на практиці алгоритми розв’язування типових задач;

2) уміти відтворювати контекст задач, що виникають в індивідуальній та соціальній практиці і зводяться до типових задач;

3) уміти систематизувати типові задачі, знаходити критерії зведення задач до типових;

4) уміти розпізнавати типову задачу або зводити задачу до типової;

5) уміти використовувати різні інформаційні джерела для пошуку процедур розв’язування типових задач (підручники, довідники, Інтернет-ресурси).

Напрями набуття логічної компетентності:

1) володіти й використовувати на практиці понятійний апарат дедуктивних теорій (поняття (визначення понять, наочний смисл понять, обсяг понять, властивості понять, межі понять, відношення між поняттями); висловлювання, предикати, логічні операції, аксіоми і теореми, доведення теорем, контрприклади до теорем і т.д.);

2) будувати, вдосконалювати та використовувати на практиці власну систему математичних уявлень в арифметиці, геометрії, алгебрі та початках аналізу, стохастиці на основі понятійного апарата дедуктивних теорій;

3) відтворювати дедуктивні доведення теорем та доведення правильності процедур розв’язування типових задач;

4) проводити дедуктивні обґрунтування правильності розв’язування задач та шукати логічні помилки у неправильних дедуктивних міркуваннях;

5) використовувати математичну та логічну символіку на практиці при оформленні математичних текстів.

Напрями набуття технологічної компетентності:

1) розв’язувати типові задачі з використанням основних типів професійного математичного програмного забезпечення (пакети символьних перетворень (наприклад, DG, Gran-2D), електронні таблиці (наприклад, Excel);

2) оцінювати похибки при використанні наближених обчислень;

3) будувати комп’ютерні моделі для предметної області задачі з метою її евристичного, наближеного або точного розв’язку;

4) досліджувати комп’ютерні моделі за допомогою комп’ютерних експериментів.

І саме на набуття учнями вищезазначених компетентностей при розгляді однієї з змістовно-методичних ліній курсу алгебри та початків аналізу – лінії рівнянь та нерівностей – спрямована розроблювана нами методика, яка дозволяє: за рахунок безпосереднього виділення орієнтовних основ діяльності з розв’язування рівнянь і нерівностей пояснити учням, як працювати з такими завданнями; організувати власну роботу учнів із цим матеріалом таким чином, щоб можна було судити про цю роботу не тільки за кінцевим результатом, а й мати можливість контролювати (самому учневі чи вчителю) кожен її крок.

Ми вважаємо, що розробка методики впровадження компетентнісного підходу у старшій профільній школі сприятиме поліпшенню якості освіти та покращенню адаптації учнів до кредитно-модульної системи, з якою вони стикнуться після вступу до вищого навчального закладу. Адже набуті під час навчання у старшій школі предметні, галузеві та ключові компетентності дозволять не лише краще засвоювати нові знання у ВНЗ, а й швидко та ефективно опрацьовувати великий обсяг матеріалу, що відводиться на самостійну роботу, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити.

У процесі навчання математики прикладні задачі відіграють важливу і багатопланову роль. Розв'язування прикладних задач на уроках математики є один із засобів реалізації компетентнісного підходу

Розв'язуючи такі задачі, учні не тільки засвоюють найважливіші математичні поняття, опановують математичну символіку, вчаться наводити докази і т. д., але й відчувають взаємозв'язок теорії з практикою, усвідомлюють значущість і необхідність вивчення теми, набувають навичок у розв'язуванні задач і проблемних ситуацій, що виникають у повсякденному житті. У процесі розв'язування задач в учнів формуються навички розумової діяльності, а також важливі риси вдачі: наполегливість, увага, зосередженість.

Вивчення теорії — одне з найважчих з методичної точки зору питань викладання математики. Річ у тому, що звичайна методика пояснення нового теоретичного матеріалу має недоліки, пов'язані перш за все з пасивністю навчання учнів, діяльність яких часто зводиться до слухання вчителя і переписування з дошки. При цьому учнів можуть переписувати з дошки, нічого не розуміючи, відволікатися або займатися сторонніми справами. Вчитель же зайнятий поясненням і в процесі цього може стежити тільки за дисципліною, а не за якістю освоєння матеріалу.

Усуненню цих недоліків, підвищенню активності учнів при вивченні теорії сприяє методика, при якій вчитель спрямовує діяльність учнів постановкою відповідних завдань для самостійної роботи, проводить контроль за цією діяльністю і дає необхідні консультації.

Використання аналітичного або проблемного методів дозволяє більш глибоко проаналізувати поставлену задачу, дає можливість учню самому зробити відкриття доведення.

Попередня - Вверх - Наступна