Помічнянська школа №1

Вчитель початкових класів Дмітрієва С.А.

Працюючи в школі, з року в рік, крок за кроком підвищую свій фаховий рівень, дякуючи творчому колективу, підтримці колег, методичного об’єднання та адміністрації.

Кожен крок – це велика кропітка праця: занурення у проблему, підбір матеріалу, аналіз, систематизація, випробування, узагальнення досвіду.

Новою сходинкою до фахового зростання стала поїздка до м. Запоріжжя на Міжнародну конференцію по вивченню ТРВЗ-педагогіки. Ця тема і стала моєю наступною проблемою. Перш ніж розпочати роботу, вирішила ознайомитися з теоретичними відомостями про дану технологію, відвідала семінари, чітко з’ясувала для себе, що рухаюся в правильному напрямку, що саме використання цієї технології зумовить покращення результативності моєї праці, формуватиме творчу особистість учнів, творчу уяву, фантазію, інтелект в цілому, вміння знаходити оптимальні розв’язання навчальних та життєвих проблем.

Пошук інформації, участь у семінарах-практикумах, у обласній творчій групі, районній творчій лабораторії, виступи в школі, районі, області, презентації ТРВЗ, відкриті уроки та обласні семінари за новою технологією – це ще не повний перелік роботи над проблемою.

Праця продовжується і нині, тому що тема дуже актуальна, перспективна, об’ємна та потребує глибшого занурення. В цьому навчальному році наша районна творча лабораторія підготувала до друку збірку теоретичних матеріалів та власних розробок з ТРВЗ.

Невірна думка про те, що здатність до творчості дана людині лише природою. Творчість – це також велика кропітка праця, в результаті якої людина може досягти високого рівня. І творчості, вірніше методам і прийомам творчої уяви, треба вчити, як навчають любій науці. Саме цим і займається ТРВЗ-педагогіка. І саме цим займаюся я.

Працюю в таких напрямках:

- Боротьба з психологічною інерцією;
- Розв’язання творчих задач;
- Використання СФА;
- Методи розвитку творчої уяви;
- Типові прийоми фантазування;
- Методика складання загадок;
- Вправи та ігри ТРВЗ.

В своїй роботі я використовую саме методи і прийоми розвитку творчого мислення, що є частиною ТРВЗ-педагогіки. Ці прийоми вчать дітей знаходити вихід з будь-яких життєвих ситуацій, нестандартно розв’язувати проблеми, отримувати ідеальний кінцевий результат.

Улюбленими завданнями на засіданнях гуртків за інтересами для моїх дітей стало вправляння в кмітливості – розгадуванні задач Кота Потряскіна. Це цілий набір життєвих ситуацій з казок, міфів, історії. Діти отримують величезне задоволення, коли їх відповіді наближаються до ідеальних. Вони переконуються в перевазі розуму над силою. Вчаться знаходити правильні рішення та розв’язувати конфліктні ситуації завдяки власній кмітливості.

Цьому сприяє і боротьба з психологічною інерцією. Коли вперше я задала питання: «Чи може бути миша більша за слона?», у відповідь почула одноголосне «ні».Після цього я попросила дітей довести зворотнє. Спочатку в класі запала тиша. Діти почали мислити. Невдовзі один учень сказав: «Так, коли вони намальовані». Після цього ніби прорвало. Відповіді посипалися як град. Одні були схожими, інші зовсім новими. Але головне, що діти зрозуміли, на речі можна дивитися з різних сторін, доходити до їх суті глибше, а не бачити лиш те, що на поверхні: звичне, ординарне, постійне. Можна і треба виходити за рамки пізнання, розуміння і сприймання світу.

Тепер моїх дітей на однозначні відповіді не дуже спіймаєш.

Наступним улюбленим їхнім заняттям є складання загадок. Цьому вмінню також можна і потрібно вчити. Ні одну дитину не залишить байдужою хороша загадка. А якщо вона придумана самою дитиною, це вже досягнення. Створювали загадки за алгоритмом ТРВЗ.

Ми часто, особливо в дитинстві, ставимо оточуючим безліч питань: Що? Де? Коли? Як? Чому? … А чи знаємо ми, якими ще бувають питання? Вони бувають прості й складні, цікаві і нудні, довгі і короткі, важливі і непотрібні, мудрі і дурні, чіткі і непевні, а також дотепні, смішні, влучні, і навіть небезпечні… Є питання завдяки яким ми дізнаємося нове про оточуючий світ і себе самого. І саме вміння ставити питання можна порівняти з мистецтвом.

І цьому вмінню потрібно вчити. Тому дуже захопливою і повчальною є гра «Так - ні». Ми навіть придумали до неї свій власний алгоритм. Але він охоплює лише групу слів-назв предметів. Ведучий загадує слово. Гравці ставлять йому запитання, на які він може відповісти лише однозначно: «так» або «ні».Важливо за допомогою найменшої кількості запитань відгадати слово. Ця гра вчить вміло , послідовно ставити питання і робити правильні висновки з отриманих відповідей.

Ще однією сторінкою творчого життя нашого класу є складання віршів та казок, створення збірок. До річниці В. О. Сухомлинського діти написали декілька казочок. Це, звичайно, лише перші паростки, але вони вже відчули радість творення. Часто в дітлахів прокидається бажання і до віршотворення, особливо після знайомства з римою. Разом з кожною дитиною я працюю над удосконаленням змісту і форми віршів, друкую їх до загальної збірки «Наші поетичні перлинки».Маємо у випуску вже і індивідуальні збірки. Наприклад, «Веселкова книжечка» Катрусі Бердичевської. Декілька віршів дітей з власними малюнками були надруковані у газеті «Освітянське слово».

Не залишаються непоміченими і наші художні здібності. Часто ми створюємо тематичні виставки, ілюструємо власні твори. Після знайомства з творчістю поетеси-землячки Валентини Фоківни Кондратенко – Процун та самою поетесою, ми вирішили допомогти їй створити власну збірку. Діти нашої школи та школи села Олексіївки малювали ілюстрації до прочитаних творів, що ввійшли до книжечки «Веселенькі вісті з нашого обійстя».

Дуже великий внесок у сприянні творчому розвитку дітей вклали батьки. Це і чудовий ремонт класної кімнати та її естетичне оформлення, і створення ігрового куточка з набором розвивальних ігор, і сприяння участі дітей у різних інтелектуальних шкільних, районних та міжнародних конкурсах, відвідування музичної школи, танцювальних та інших гуртків, спортивних секцій, тощо.

Близько 30-70 % дітей класу щорічно беруть участь у конкурсах «Кенгуру», «Русский медвежонок», «Колосок»,конкурсі знавців української мовиім. Петра Яцика, а цього року і «Соняшник», «Патріот».

Мої учні - постійні учасники творчих звітів школи та міських заходів.

Серед них - «Міні-міс Помічна» (Бердичевська Катерина) і «Міні-містер Помічна» (Ткаченко Павло). Готуватися і виступати їм допомагали й інші учні класу. А підтримати конкурсантів до зали Будинку Культури прийшли майже всі однокласники зі своїми батьками. Адже підтримати друзів теж треба вміти.

Наступного року Бердичевська Катерина виграла «Гран-Прі» районного конкурсу «Попелюшка 2010». А Павло у цьому році здобув перемогу у районному конкурсі «Маленький українець». І знову ж – міцна група підтримки: керівництво школи, вчителі, батьки, однокласники, та велика кропітка праця. В деяких конкурсах друзі виступали на сцені разом з переможцями.

Однією з основних вимог до знань вважаю системність. Саме тому використовую на уроках головний інструмент ТРВЗ - системно-функціональний аналіз (СФА). Ця універсальна схема дає можливість в чіткій логічній послідовності подати матеріал уроку. Причому використовувати цю схему можна на будь-якому етапі. Навіть готуватися до уроку можна за допомогою СФА. Можливо працювати на уроці лише над частиною схеми. Доцільно проводити цикл уроків за поданою схемою. Найбільш вдалими за цією технологією були розроблені уроки природознавства і української мови. При проведенні циклу уроків за темою «Іменник» СФА використовувала на кожному етапі. Кожен урок розпочинався з актуалізації опорних знань по темі за допомогою схеми, що поступово ускладнювалася і розширювалася. До схеми додавала тренувальні та перевірні вправи, тестові завдання. Схему СФА зображували гуртом на дошці за допомогою крейди. Деякі частини схеми готувала заздалегідь. Це були малі схеми-опори. Наприклад: відмінки, рід іменників тощо. Готуючись до уроку закріплення знань, я роздрукувала схему і додала її до саморобного навчального посібника кожному на парту. Після закінчення роботи над цією темою час від часу, за необхідності, учні звертаються до потрібної інформації.

На уроках читання використовую технології критичного мислення (читання з передбаченням, «Крісло автора») , ТРВЗ (уроки з Чарівниками Часу, Місця, Більше – Менше,Навпаки), ейдетики (розучування віршів та переказ текстів за допомогою піктограм). Використовую методи «Мозковий штурм», «Емпатія», «Добре – погано».

На уроках також широкого застосовую інтерактивні технології, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок.

Практикую навчально-ігрову діяльність учнів на уроці. Така діяльність не витісняє традиційні методи навчання, а доповнює їх, дає більше можливостей для вибору оптимальних рішень вивчення матеріалу.

Для учнів, які виявляють творчу активність, мають оригінальне мислення, здатні знаходити рішення в нестандартних ситуаціях підбираю додаткові творчі завдання, застосовуючи технології ТРВЗ, критичного мислення.

Для учнів, у яких виникли труднощі з навчанням, створюються бригади «Швидкої допомоги», де працюють діти, що вже засвоїли програмовий матеріал.

На уроках створюю навчальні ситуації, які стають підґрунтям для формування в учнів пізнавальних інтересів, зацікавленості у навчанні, у самостійному вирішенні навчальних проблем. Педагогічне спілкування вчителя з учнем, учня з учнем набуває характеру співробітництва. Кожен може висловлювати власну думку, зайняти певну позицію в обговоренні того чи іншого питання. Колективні, групові форми роботи дозволяють учням розкрити свої здібності, вчасно отримати необхідну допомогу у навчанні. В учнів з’являються перші паростки доведення і аргументації, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, розвивається системне мислення.

На уроках використовую різні форми перевірки знань. На спеціально розроблених уроках використовуємо шкалу оцінювання. На кожному уроці діти користуються сигнальними картками. Вони дають змогу кожному учневі «показати» своє ставлення до відповіді товариша («згоден – не згоден»), швидко відповісти на тестові питання типу «Так –ні», помітити помилку на дошці тощо.

Сприяю розвитку емоційності в навчанні за допомогою прийомів ейдотехніки. Дитина ніколи не забуде знань, отриманих про предмет, застосовуючи всі, по можливості, органи чуттів.

На кожному уроці намагаюся створити ситуацію успіху та забезпечую позитивний психологічний клімат, щоб учні почували себе у комфорті та безпеці.

Попередня - Вверх - Наступна