«Інформаційно-комунікаційна компетентність
педагогів як умова забезпечення якісної освіти»

Пропонуємо творчий доробок з досвіду роботи вчителя історії та правознавства Колісніченка С.В. «Шляхи формування та вдосконалення інформаційно-комунікативної компетентності вчителя історії» по впровадженню ІКТ в процес викладання історії. Представлені матеріали схвалені та затверджені Методичною радою школи (протокол №5 від 26.05 2014 року)

А Н О ТА Ц І Я

1. Науково-методична новизна творчого доробку

В роботі проаналізовано шляхи формування та вдосконалення ІКК вчителя історії, визначено складові інформаційно-комунікативної компетентності педагога, принципи та умови продуктивного впровадження ІКТ в навчально-виховний процес, загострюється увага на труднощах впровадження електронних засобів навчання при викладанні історії. Пропонуються апробовані інтерактивні вправи, форми та методи навчання з використанням ІКТ, які є апробованими та довели свою методичну доцільність на практиці в контексті формування предметних компетентностей учнів на уроках історії.

2. Актуальність та практичне значення творчого доробку (проекту)

Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається як перехід від індустріального до інформаційного суспільства, появу якого пов’язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційно-комунікативних технологій. Сьогодні домінуючими об’єктами виробництва та споживання стають інформаційні продукти і послуги. Основними суспільними ресурсами є інформація та знання, а діяльність людини здійснюється на основі використання послуг, які надаються за допомогою інформаційно-інтелектуальних технологій. Модернізований світ ставить нові завдання перед суб’єктами соціальних взаємовідносин, вирішувати які спроможна людина, що вміє сприймати, швидко і критично аналізувати гігантські потоки інформації, раціонально реагувати на політичні, економічні, соціальні зміни та нововведення, робити об’єктивні висновки, оперативно пристосовуватись до мінливих умов середовища. Це має бути людина з якісно сформованою інформаційно-комунікативною компетентністю, фундамент якої закладається загальноосвітньою школою. Даний проект демонструє шляхи активізації використання ІКТ в навчально-виховний процес як оптимальна відповідь на виклики сьогодення.

3. Основні результати апробації творчого доробку та очікувані результати

Апробація досвіду впровадження ІКТ в процес викладання історії підтвердив можливість суттєвого підвищення ефективності навчання, поліпшення аналізу та оцінювання знань учнів, збільшити кількість часу для надання допомоги учням. Суттєво підвищується інтерес учнів до предмету, забезпечується високий рівень внутрішньої мотивації учасників навчально-виховного процесу, урізноманітнюється методичний інструментарій вчителя, поліпшується якість і продуктивність уроку.

Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі менше навчали, а учні більше б навчалися. /Я.А.Коменський/

В ХХІ столітті суттєво змінилося обличчя світу. Суспільні і міжнародні відносини, виробництво і споживання, набули нових, унікальних рис, характерних для інформаційного суспільства. Якщо в попередні періоди ключовим елементом виробництва були земля, праця, капітал, то в умовах інформаційного соціуму ситуація кардинально змінюється. Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається як перехід від індустріального до інформаційного суспільства, появу якого пов’язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційно-комунікативних технологій. Сьогодні домінуючими об’єктами виробництва та споживання стають інформаційні продукти і послуги. Основними суспільними ресурсами є інформація та знання, а діяльність людини здійснюється на основі використання послуг, які надаються за допомогою інформаційно-інтелектуальних технологій. Модернізований світ ставить нові завдання перед суб’єктами соціальних взаємовідносин, вирішувати які спроможна людина, що вміє сприймати, швидко і критично аналізувати гігантські потоки інформації, раціонально реагувати на політичні, економічні, соціальні зміни та нововведення, робити об’єктивні висновки, оперативно пристосовуватись до мінливих умов середовища. Це має бути людина з якісно сформованою інформаційно-комунікативною компетентністю, фундамент якої закладається загальноосвітньою школою.

Перехід до інформаційного суспільства в Україні є об’єктивною необхідністю. У Національній доктрині розвитку освіти зазначено: «Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві». Досвід країн, які впевнено застосовують інформаційні технології свідчить, що ця методика дозволяє швидко та якісно сформувати в учнів навички критичного мислення та вміння ефективного використання ІКТ не тільки під час навчання, а й в процесі повсякденної життєдіяльності. Європейські школи вже давно спрямовують навчальний процес на підготовку людини, здатної перетворити інформацію на знання та використати її для задоволення суспільних чи корпоративних потреб та інтересів. Сформувати вищезгадані вміння і навички у своїх вихованців може тільки комунікативно компетентний вчитель, саме тому для сучасної школи, питання ІКТ – компетентності педагогів, стає необхідною умовою забезпечення якісної освіти. У науковій літературі поняття інформаційно-комп’ютерної компетентності має різне трактування. Так, П. Безпалов визначає цей термін як інтегральну характеристику особи, що припускає мотивацію до засвоєння відповідних знань, здібність до вирішення завдань у навчальній і професійній діяльності за допомогою комп’ютерної техніки і оволодіння прийомами комп’ютерного мислення. Формується вона як на етапі вивчення комп’ютера так і в процесі його застосування в якості засобу подальшого навчання та професійної діяльності і розглядається як одна зі сторін особистісної зрілості. Під інформаційно-комунікативною компетентністю вчителя А. Єлізаров розуміє сукупність знань, умінь та досвіду, причому саме наявність досвіду є визначальною стосовно виконання професійних функцій. Науковець С. Литвинова під інформаційно-комунікативною компетентністю розуміє здатність вчителя предметника орієнтуватись в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Відповідно до зазначеного, інформаційно-комунікативна компетентність розглядається вченими методистами як інтегральна якість особистості, що визначає підготовленість і здатність вчителя використовувати інформаційно-комунікативні технології у своїй професійній діяльності.

Рівень розвитку інформатизації, використання телекомунікаційних мереж характеризують рівень розвитку країни. Виробництво і споживання інформації стає важливою сферою застосування знань і вмінь кожного. Сукупність систематизованих спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують інформаційну діяльність індивіда, нині набуває такого ж значення, як основні вміння і знання на яких базується вся сучасна освіта. Кожна особистість повинна мати необхідний рівень інформаційно-комунікативної культури, що дозволить їй самостійно опановувати нові технічні засоби й використовувати їх у житті. У вузькому сенсі інформаційна культура – це знання про існування комп’ютерної техніки, уміння й навички, що дозволяють використовувати інформаційно-комунікативні технології в процесі навчання; у широкому значенні – використання ІКТ в освіті, науці, управлінні. Формування інформаційно-комунікативної культури проходить декілька стадій. Від інформаційно-комунікативної поінформованості – знання про існування комп’ютерної техніки, через інформаційно-комунікативну грамотність – знання, уміння й навички, що дозволяють використання ІКТ у процесі навчання, до інформаційно-комунікативної культури – культури використання ІКТ в освіті, науці, управлінні. Головною педагогічною умовою ефективного впровадження ІКТ у навчальний процес стає створення інформаційно-навчального середовища, яке передбачає два етапи саморозвитку – етап інновацій та етап педагогічної модернізації. Ми повинні прагнути до педагогічної модернізації з розвитком інформаційно-навчального середовища, яке є джерелом будь-якої освітньої діяльності чи процесу. Завдяки співтворчості вчителя та учня, учнів між собою, відбувається процес оновлення, поповнення інформаційних ресурсів, створення нових ресурсів, що забезпечує збагачення особистості. Така діяльність виступає як динамічна система, що становить собою цілісну сукупність освітніх ситуацій, які змінюють одна одну. Першочерговими завданнями на шляху формування інформаційно-комунікативної культури учасників педагогічного процесу та інформаційно-навчального середовища постають:
- модернізація змісту і технологій навчання;- досягнення необхідної професійної кваліфікації кадрів;- створення системи методичної підтримки навчання в умовах інформатизації навчального процесу;- постійне розширення інформаційного простору;- забезпечення якості стандартизації та сертифікації засобів ІКТ в освіті;- забезпечення доступності електронних засобів навчання для усіх учасників навчально-виховного процесу.

Із позицій компетентнісного підходу слідує, що суттю подальшої самоосвіти вчителя, який викладає свій предмет в школі, стає сформованість у нього знань, умінь та навичок використання наявних у загальноосвітніх навчальних закладах інформаційно-комп’ютерних комплексів для розв’язання професійних завдань.

Зміст навчального предмету, можливості комп’ютерних програм, різний фаховий рівень підготовки вчителів у галузі інформаційно-комунікативних технологій визначають методичні прийоми використання комп’ютера. Вирішальне значення також мають вікові особливості учнів. Досвід застосування комп’ютера у процесі навчання дозволяє сформулювати деякі загальні принципи, яких слід дотримуватись при плануванні і проведенні уроку з використанням ІКТ:
- Адаптивність: використання комп’ютера потрібно пристосувати до індивідуальних особливостей дитини.- Керованість: у будь який момент вчитель повинен мати можливість скоригувати процес навчання.- Інтерактивності і діалогового характеру навчання.- Оптимального поєднання індивідуальної та групової роботи.- Підтримка стану психологічного комфорту учня при спілкуванні з комп’ютером.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчального процесу: при поясненні нового матеріалу, узагальненні, повторенні, перевірці та корекції знань, умінь, навичок школярів. При цьому комп’ютер в руках вчителя може виконувати наступні функції:

- джерела навчальної інформації;
- наочного посібника;
- тренажера;
- засобу діагностики і контролю;
- засобу підготовки та зберігання навчального матеріалу;
- обчислювальної машини та програвача.

Використання ІКТ на уроках дозволяє підвищити ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання знань учнів, збільшити кількість часу для надання допомоги учням.

Використання ІКТ на уроці історії суттєво підвищує інтерес учнів до предмету, забезпечує високий рівень внутрішньої мотивації учасників навчально-виховного процесу, урізноманітнює методичний інструментарій вчителя, поліпшує якість і продуктивність уроку. Успішне впровадження в освітній процес комп’ютерних технологій можливе за умови відповідної кваліфікації вчителя, методичної доцільності та грамотності використання електронних засобів навчання, матеріально-технічного забезпечення школи і поетапності впровадження. На уроках використовувати мультимедійні засоби навчання можна для візуалізації навчального процесу. Коли учень не тільки чує розповідь вчителя про якусь історичну особу чи подію,а й бачить її на мультимедійній дошці, то працює слухова й зорова пам'ять, поліпшується процес запам’ятовування матеріалу, підвищується зацікавленість учнів, активізується пізнавальна діяльність дітей. Як свідчить практика, на уроках з використанням мультимедійних засобів навчання для демонстрації наочності, рівень справджуваності очікуваних результатів учнів підвищується на 38%, можливість самореалізації на 24%, а зацікавленість зростає на 50% порівняно з уроками, на яких використовуються класичні форми візуалізації (паперові схеми, плакати, таблиці). Паралельно з демонстрацією зображень історичних осіб доцільно скласти психологічний портрет особи. Під час подібної форми роботи учні активно висловлюють свої думки, формується комунікативна компетентність, розвивається уважність та спостережливість, діти удосконалюють навички критичного мислення. Під час міні дискусій, які часто виникають в процесі подібної роботи, вихованці вчаться чітко формулювати свою думку та аргументовано відстоювати її, висувають гіпотези, що є дуже важливим вмінням в процесі залучення учня в майбутньому до дослідницької та пошукової роботи. На етапі формулювання теми і завдань уроку доцільно використовувати уривки з художніх чи науково-популярних фільмів, які на сьогоднішній день доступні в глобальній мережі Інтернет для кожного користувача. Напередодні перегляду уривку варто поставити перед учнями запитання:

- Про яку історичну (подію, особу, явище) йде мова?

- Яке відношення вона може мати до нашого уроку?

- Чому важливо нам знати про неї?

Відповідаючи на запитання, учні самостійно визначать тему уроку, сформулюють завдання, проводять історичні паралелі з сучасністю й встановлять актуальність та важливість даного матеріалу загалом для людства та особисто для себе. Згодом, коли учні набудуть необхідного рівня вмінь та навичок роботи з візуальними джерелами, даний прийом можна використати при постановці проблемного питання. Слід зазначити, що відео фрагмент не повинен тривати більше 2-3 хвилин, має чітко стосуватися теми і містити в собі максимум інформації, необхідної для відповіді на поставлені запитання репродуктивного чи творчого характеру. Візуальні матеріали доречно використовувати під час перевірки домашнього завдання чи закріплення і корекції здобутих знань. Тут в пригоді може стати вправа «Реконструктор». Вчитель завчасно складає хронологічну таблицю чи причинно-наслідкову схему і в ній або залишає пропущені місця, які потрібно заповнити, або допускає помилки, які учням слід виправити. Ця вправа сприяє активному впровадженню в практику колективних форм роботи, адже такі завдання учні можуть виконувати як індивідуально так і в парі чи групі.

Третім кроком запровадження в практику викладання історії ІКТ є робота з аудіовізуальними джерелами. В першу чергу, це науково-популярні і документальні фільми та телепередачі, карикатури, агітаційні плакати та інше. Аудіовізуальне джерело не просто ілюструє новий матеріал, що викладає вчитель, а надає учням інформацію, на основі якої вони ознайомлюються з подіями відповідного історичного періоду, діяльністю певних історичних осіб, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, аналізують та інтерпретують навчальний матеріал, співставляють інформацію певного відео фрагменту з матеріалом підручника, змістом писемних джерел, власним життєвим досвідом. Вчитель при підготовці до уроку з використанням аудіовізуальних матеріалів може використати вже готовий, відповідно адаптований для сприйняття учнями, відеосюжет, це фільми з серії «Історія України», фільми телеканалу «Діскавері», «Час і війни», «Так зароджувалась імперія», «Невідома Україна», матеріали електронного посібника «Компас», «Уран», «ВікіОсвіта». Або самостійно створити потрібний продукт, скориставшись цікавими фрагменти художніх фільмів, телевізійних ток-шоу, таких як «Суд історії», «Україна іридента», фрагментами лекцій викладачів Київського національного університету ім. Т.Шевченка, Київського педагогічного університету ім. Драгоманова, Московського державного університету, записи яких є загальнодоступними в глобальній мережі, записи промов відомих історичних осіб, кінохронікою та відповідною комп’ютерною редакційною програмою. Тривалість відео фрагменту не повинна перевищувати 10-12 хвилин, має комплексно охоплювати тему, яка досліджується. На попередньому уроці учні можуть отримати випереджальне домашнє завдання, ознайомитись з відповідним параграфом підручника, (якщо зміст відео фрагменту суперечить або полемізує з матеріалом підручника), прочитати певну статтю, чи опрацювати писемне джерело з відповідною тематикою для того, щоб діти орієнтувалися в предметі дослідження і були не пасивними глядачами, а активними учасниками творчого процесу роботи з аудіовізуальним матеріалом. Перед початком перегляду учні об’єднуються в пари і отримують картки з запитаннями, на які вони спробують дати відповіді після ознайомлення з відео чи презентаційним матеріалом. Запитання можуть бути репродуктивного (Коли? Хто? Скільки? Де?) і творчого характеру (До яких наслідків може призвести дана подія? Як би ви вчинили, перебуваючи на місці цієї особи?), варто використати питання, спрямовані на формування історичної емпатії, власного ставлення до певної події чи історичного діяча (Які риси або вчинки даної особи вам імпонують, а які ви осуджуєте?). Перегляд відеоматеріалу доречно розділити на дві частини, після 5-6 хвилин перегляду учні дають відповіді на перший комплекс запитань і роблять відповідні записи в конспекті, бажано в формі таблиці або схеми, потім продовжують перегляд відеосюжету, відповідають на решту запитань, формулюють відповідні висновки. Цей прийом дозволить спростити процес запам’ятовування, уникнути перевантаження дітей новими фактами, збільшить об’єм сприйнятої інформації. Вікові та фізіологічні особливості учнів 10-11 класу, наявність відповідного досвіду роботи з аудіовізуальними джерелами, створюють сприятливі умови для одномоментного сприйняття юними дослідниками відеоматеріалу в цілому і подальшої продуктивної роботи з ним, але це не означає, що для старшокласників не можна розділяти сюжет на тематичні блоки. Рішення щодо перегляду відео в цілому чи поділу його на декілька частин приймає учитель в залежності від методичної доцільності та завдань, які поставлено на уроці. В подальшій практиці учні зможуть самостійно ставити питання до відео джерела і готувати власні аудіовізуальні матеріали для вивчення певної теми чи тематичного розділу. Таким чином, вчитель зможе сформувати солідну відеотеку, суттєво урізноманітнити навчально-виховний процес, підвищити рівень навчальної мотивації учнів, поліпшити продуктивність і якість уроку.

На підсумково-узагальнюючих уроках або ж на уроках формування вмінь та навичок учнів можна використати вправу «Знайди помилки в тексті». Найпростішим варіантом її використання може бути створена вчителем веб-сторінка за допомогою стандартної комп’ютерної програми «MS Publisher». На такій сторінці, яку вчитель може розмістити на шкільних комп’ютерах, надається інформація, що відповідає навчальній темі уроку і містить помилки. Неточності можуть стосуватися дат, імен, подій, назв тощо. Завдання учнів полягає в тому, щоб знайти помилки. Більш складним варіантом цієї вправи може бути знайдена веб-сторінка в Інтернеті, яка містить історичні помилки. Не менш цікавою є вправа «Переконуючі листи». Її виконання складається з двох етапів. На першому вчитель рекомендує учням ознайомитися зі змістом веб-сторінки, на якій міститься інформація, що стосується теми уроку. Після ознайомлення зі змістом учні повинні написати листа до автора статті з питаннями, що стосуються прочитаного. У цьому листі учні ставлять питання щодо представленої автором інформації, джерел, використаних автором для написання статті, оціночних суджень і тверджень, інтерпретацій наведених фактів. Вправу можна ускладнити й виконати «вживу». Для цього потрібно знайти в Інтернеті сайт з історичними статтями, які передбачають можливість коментувати прочитане. Але це стає можливим, якщо учні володіють достатнім рівнем комп’ютерної грамотності. Вправа «Дилема». Зміст даної форми роботи полягає в наступному: учні знаходять сайти, на яких розміщено інформацію з протилежними оцінками певного історичного явища, факту, чи історичної постаті та порівнюють між собою аргументи, які наводять автори статей на підтвердження своїх оціночних суджень. У процесі порівняльного аналізу я можу поставити перед учнями наступні питання:

- Чию точку зору стосовно обговорюваних подій ви схильні поділяти?

- Які аргументи, наведені автором, вас переконали? Чому?

- Чи могли б ви прийняти іншу точку зору?

- Які аргументи повинен навести автор протилежної інтерпретації, щоб вас переконати?

Зміст цих вправ вчитель може вільно варіювати в залежності від методичної доцільності, комп’ютерної грамотності та рівня навченості своїх учнів. Модифікувати, ускладнювати чи спрощувати завдання, форму і зміст роботи. Організовувати виконання вправ як індивідуально, так і групами учнів.

Важко уявити урок історії без роботи з історичною картою. Я думаю, що для кожного вчителя історії знайома ситуація, коли школа не забезпечена необхідними картами, або термін їхньої експлуатації вийшов ще до вашого народження, учні не можуть або не хочуть купувати контурні карти й атласи, і дані фактори суттєво ускладнюють процес формування просторової компетентності учнів, без якої навчально-виховний процес на уроках історіє буде неповним та неякісним. В такій ситуації нам на допомогу може прийти соціальний сервіс Веб 2.0. одним з них є Вікімапія (http://wikimapia.org). Це сайт, на якому карта світу створена на основі фотографій, зроблених з космічного супутника. Масштаб карти дозволяє побачити не тільки власний будинок чи школу, але й доволі дрібні об’єкти (автомобілі, дерева,). У меню «Вид» користувач може обрати декілька видів карт, як то «Фізична мапа», або ж просто «мапа». Остання має вигляд контурної карти. Кожен користувач зареєстрований на цьому сайті може позначити на карті світу відомі йому об’єкти та вносити інформацію про них. Крім текстового матеріалу користувачі можуть додавати до опису ще й фотографії. Перший варіант використання цього соціального сервісу – скористатись власне картою та візуальною інформацією, занесеною на сайт іншими користувачами. Це можна зробити двома способами: просто подорожувати по карті до потрібного місця або ж спробувати через функцію пошуку, не втрачаючи часу, опинитися в потрібному місці. Наприклад на уроці з історії Стародавнього Світу при вивченні теми «Ахейська цивілізація» мені потрібно всього лише ввести в меню пошуку слово «Троя», щоб учні прямо на уроці опинилися над давнім містом і могли розглянути його з висоти пташиного польоту. Цифрові фотографії руїн міста, театру, вимощених вулиць дозволить підняти на більш високий рівень принцип використання наочності на уроках, адже ілюстрації будь-якого з існуючих підручників не можна порівняти з тим, що можуть спостерігати діти на екрані проектора. Тут, навіть, можна побачити реконструкцію великого дерев’яного коня, якого за порадою Одіссея зробили греки, щоб захопити Трою.

Не слід забувати про значний виховний потенціал ІКТ, які дозволяють позитивно впливати на формування естетичних смаків учнів, залучати дітей до ознайомлення з світовою та національною культурною спадщиною через організацію заочних екскурсій музеями світу. «Віртуальну екскурсію» в якості форми уроку слід віднести до такої доволі поширеної категорії нестандартних уроків, як «уявні екскурсії», назва яких визначається темою і специфікою навчального матеріалу. За своєю дидактичною метою ці заняття можуть бути віднесені до уроків засвоєння нових знань, коли вчитель перетворюючись на екскурсовода, «веде» школярів-туристів по визначних місцях або запрошує завітати до уявного музею. Знайти електронні адреси сайтів музеїв України можна знайти на головній сторінці порталу «Музейний простір України» (http://museum/). У розділі «Найкращі сайти» розміщено відцифровану експозицію Одеського державного археологічного музею та Національного заповідника «Херсонес Таврійський», «Віртуальний музей посмертної маски» та інші. Віртуальний ресурс дозволяє побувати в Ермітажі, Луврі, в Британському національному музеї та Іспанському музеї «Прадо». Враховуючи, що уроки з історії культури є методично складними і викликають не аби які утруднення в процесі їхньої підготовки, особливо в контексті відбору та систематизації наочного матеріалу, що має велике пізнавально-виховне значення, заочні екскурсії стануть надійним помічником вчителя і дозволять йому перетворити урок, переповнений фактичним матеріалом, на цікаву та захоплюючу мандрівку, від якої діти й сам вчитель отримає масу позитивних емоцій та морального задоволення.

Залучаючи ІКТ в навчально-виховний процес, варто пам’ятати, що індивідуалізація зводить до мінімуму обмежене в навчальному процесі спілкування викладачів та учнів, учнів між собою, пропонуючи їм спілкування у вигляді «діалогу з комп’ютером». Це призводить до того, що учень активно не користується живою мовою, надовго замовкає при роботі з засобами інформатизації освіти в особі освітніх електронних видань і ресурсів, що особливо характерно для дітей, які навчаються дистанційно. Активізується процес згортання соціальних контактів, скорочується практика соціальної взаємодії, спілкування, погіршується комунікабельність. Колосальні обсяги інформації, які подаються деякими освітніми електронними ресурсами та виданнями, такими як електронні довідники, енциклопедії, Інтернет портали, не тільки перевантажують учнів, а ще й відволікають увагу від основного предмета вивчення. Порушення правил роботи з комп’ютерною технікою негативно впливає на здоров’я та самопочуття представників підростаючого покоління. Далеко не усі школи належним чином забезпечені технічними засобами навчання, а відтак реалізація даної концепції в необхідному обсязі просто унеможливлюється. А тому слід пам’ятати, що ІКТ компетентність педагога, методична доцільність та дидактична грамотність є запорукою успіху педагогічного процесу, не винятком є і процес використання ІКТ на уроках історії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беспалов П.В. Компьютерная компетентность педагога в контексте личностно-ориентированного обучения // Педагогика. – 2003. - №4. – С. 45-50.

2. Гевал П.А. Загальні принципи використання комп’ютера на уроках різних типів. // Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2000. - №3. – С. 33-34.

3. Гончаров А. усна історія як історичне джерело / А. Гончаров [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: old.pinchukfund.org/storage/students/works/2008/264.doc

4. Гордон Драйден, Джаннет Вос. Революція в навчанні. – Львів, 2005. – 541 с.

5. Гриценчук О. Реалізація громадянської освіти засобами ІКТ у міжнародній практиці // Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2007. - №3 – С. 42-47.

6. Грицька Т.С. Етапи формування та види інформаційних компетентностей учнів // Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2010. - №1 – С. 41-43.

7. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // історія в школах України. – 2004. – №2. – С.3.

8. Методика навчання історії в школі // О.І. Пометун, Г.О. фрейман. – К., 2005. – 328 с.

9. Худобець О. Інтернет і підліток – культура спілкування та залежність // історія України. – 2006. - №17. – С. 18-22

10. Цимбаленко Г., Щербаченко В. Розвиток громадянської культури учнів за допомогою Інтернет форумів // Вісник програм шкільних обмінів. – 2004. - №22. – С. 14-19.

Більше інформації на http://kolicnihenko.moyblog.net/