Красота Олена Трохимівна

народилася в 1942 році в селі Сухий Ташлик Вільшанського району Кіровоградської області. Ще в школі на неї звернули увагу, бо дівчинка полюбляла розв’язувати задачі поза програмою, читала про Чебишева, С.Ковалевську. Її вчитель Дмитро Федорович Хмельовський пророкував: „Ти, Оленко, природжений математик”. Після закінчення в 1959 році Сухоташлицької СШ працювала рахівником у бухгалтерії місцевого колгоспу, два роки лаборантом у фізичному кабінеті рідної школи. В 1961 році вступила до Кіровоградського педінституту на математичний факультет, який закінчила в 1966 році. Спочатку за направленням працювала в Донецькій області, а в 1968 році прийшла вчителем математики у Помічнянську СШ №1. Не потрібно було багато часу, щоб зрозуміти, що Олена Трохимівна творчо працюючий вчитель, людина, закохана у свою професію. З перших днів появи у школі піклувалася про обладнання математичного кабінету, який став одним із кращих у районі. Добре знаючи програму, підручники, індивідуальні особливості школярів, обирала завжди найбільш ефективні засоби навчання. Для її уроків характерно: чітка структура, продуманість всіх його елементів, доцільність вибору форм і методів роботи, неодноразове повторення провідних ідей теми, алгоритмізація, практична спрямованість і надзвичайна результативність. Вони були такими насиченими, що здавалося не 45 хвилин працюють діти, а цілих 90, так багато встигали зробити, розв’язати задачі не одним, а декількома способами. Ніхто із дітей не був обділений увагою, для кожного розроблялися картки із завданнями не менше чотирьох-п’яти варіантів. Акуратність записів, точність, науковість у поясненнях, складність завдань, доступність пояснень – це також можна було побачити на кожному із її уроків. Улюбленим для неї став проблемно-пошуковий метод, який допомагав розвивати логічне мислення, формувати активне сприйняття навчального матеріалу. Часто звучало на уроках „Доведи, що це так”, „А що буде, якщо...?”, „Чи можна погодитися з такою відповіддю?”, „Знайди і порівняй”, „Де практично можна застосувати знання з теми?”. Вчителю подобалося, коли учні нестандартно мислили, по-своєму підходили до виконання завдання, коли задавали багато питань. Ніколи не виникала перед Оленою Трохимівною проблема оцінювання. Кожен учень міг за активну роботу на уроці, виконання найрізноманітніших завдань отримувати від трьох до чотирьох оцінок, які обов’язково коментувалися.

Разом з учнями виготовляла велику кількість наочних посібників, різного виду карток, моделей, таблиць, вдало використовувала ТЗН.

Добре знаючи досвід роботи О.О. Хмури, одною із перших у школі почала впроваджувати лекційно-практичну систему навчання і своїми знахідками ділилася з колегами.

Її цікавила проблема наступності між початковою і середньою ланкою освіти. Перед тим, як стати класним керівником 5-го класу, намагалася у ІІ семестрі якнайбільше відвідати уроків у 3-4-х класах, щоб придивитися до дітей, з’ясувати для себе, наскільки в них розвинене логічне мислення, вміння працювати в групі і в парі, самостійно, з підручником, досліджувати і аналізувати розв’язки вправ і задач. Роботу по розвитку нахилів і здібностей п’ятикласників розпочинала буквально з першого уроку, проводячи певні спостереження, дослідження, анкетування. Активно залучала їх до участі у роботі математичного гуртка, де учні дізнавалися про життя видатних математиків світу, готувалися до конкурсів „Хто швидше?”, „Секрети математики”, „Кращий математик”. В старших класах гуртківці обов’язково відвідували факультативи, додаткові заняття для майбутніх абітурієнтів. Багато її учнів навчалися в заочній математичній школі при Московському університеті ім. Ломоносова та Київській фізико-математичній школі.

В школі полюбили її за скромність, наполегливість, працьовитість, вміння відстоювати власну думку, довірили їй керівництво методичним об’єднанням.

Радості не було меж, коли Олену Трохимівну у березні 1977 року обрали делегатом ІУ З’їзду працівників освіти України. З великим задоволенням вона ділилася враженнями від поїздки, від зустрічей з творчо працюючими педагогами.

Після З’їзду ще більше поринула у роботу, захопилася новими ідеями, стала значну увагу приділяти активізації розумової діяльності учнів на уроках, роботі з обдарованими дітьми. Продовжувала багато робити для того, щоб прищепити школярам любов до предмету, разом із старшокласниками організовувала змістовні позакласні заходи, вечори, вікторини, математичні каруселі, конкурси «чомучок». Самим популярним у школі був Тиждень математики. Її вихованці славилися міцними знаннями, легко вступали до вищих навчальних закладів, постійно перемагали в районних, обласних олімпіадах, а Зубко Олександр, Гололобов Вадим, Чирухін Олександр, Сазіна Олена, Мінченко Світлана виходили на республіканський рівень.

Всебічний розвиток школярів розуміла через правильну організацію виховної роботи в класному колективі. Як класний керівник намагалася відкрити своїм вихованцям красу світових шедеврів, художньої літератури, природи. Особливо продумувала поїздки по місцях бойової слави, відвідування культурних закладів Москви, Ленінграда, Києва, Волгограду, Криму та ін. Саме під час поїздок, походів розкривалося її вміння невимушено спілкуватися, бути школярам не просто наставником, а другом і порадником. Красота О.Т. добре знала сімейні обставини своїх вихованців, відносини у родинах, допомагала батькам краще розібратися в проблемах підліткового і юнацького віку. Радість і біду чужих родин сприймала як свою, особливо, коли двоє її учнів Козирєв І. і Мірошніченко А. загинули в Афганістані, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.

Олена Трохимівна завжди допомагала молодим колегам, звертала увагу на найскладніші теми та способи їх подачі на уроці, форми і методи закріплення знань учнів, пояснювала особливості змін у програмах, давала якісну оцінку підручникам, вчила бути вчителем. Більше десяти років вона вела Школу передового педагогічного досвіду, про роботу якої неодноразово писалося у місцевій пресі. Разом з молодими колегами району працювала над проблемою „Врахування індивідуальних особливостей учнів в процесі викладання математики”. Для своїх слухачів вона створила якнайкращі умови, завжди радо приймала на своїх уроках, демонструючи надзвичайно високі результати праці. Районні, обласні семінари відрізнялися грунтовною, професійною підготовкою, були численними і успішними.

Весь педагогічний колектив щиро радів від успіху колеги. За плідну працю у 1983 році їй було присвоєно звання „Заслужений вчитель України”. Не зважаючи на те, що Олена Трохимівна на заслуженому відпочинку, в школі вона завжди бажаний гість. До цього часу тісно співпрацює з нею методичне об’єднання вчителів математики, запрошує на засідання, демонструє свої результати праці, правильно реагує на її зауваження , адже Олена Трохимівна і зараз допомагає майбутнім випускникам краще підготуватися до вступу у вищі навчальні заклади, займається проблемами вищої математики, підтримує тісні стосунки із Київською фізико-математичною спецшколою, де навчався її син, а тепер - онука.

Дуже тактовно вона вказує на прорахунки молодих вчителів під час організації навчально-виховного процесу, підказує, як найкраще розвинути нахили і здібності школярів.

Красота Олена Трохимівна була і залишається Вчителем, якому проблеми школи не байдужі.

Попередня - Вверх - Наступна