Математика – її покликання

Більше сорока років віддала школі Коваленко Тетяна Антонівна. Після закінчення Одеського педагогічного інституту прийшла працювати у Помічнянську залізничну середню школу №19 (ЗШ №1). Своїх колег вона вразила високою науково-теоретичною підготовкою, знанням методики і педагогіки. За всі роки роботи в школі їй вдавалося отримувати гарні результати, більше 70% її учнів мали високий рівень знань. Сама закохана в свій предмет, вона могла закохати в нього інших. Колеги вражалися: „Як вона все встигає, як правильно організовує свій робочий день”. Тільки вона могла до уроку перевірити якість виконаних домашніх завдань, потім їх проаналізувати, і на уроці працювати з кожним, не важливо, чи здібний учень, чи слабкий. За роки роботи вона виробила свою методику, свій підхід до виявлення нахилів учнів, до розвитку їх здібностей. За вимогливістю, іноді суворістю ховалося добре і любляче серце, бажання і вміння допомогти дитині, вселити віру в її сили, привести знання в певну систему, переконати, що математики не такий вже й складний предмет. Про неї в школі говорили: „Наша Теятна Антоновна – піонер проблемного навчання”. Вона могла створити на уроці проблемну ситуацію і через правильно організовану евристичну бесіду розв’язати її. Змінювалися програми, підручники, підходи до викладання предмету, та для неї незмінним залишалося вироблення необхідних практичних умінь і навичок під час розв’язку задач і виконання вправ, розвиток логічного мислення, формування вмінь самостійно працювати з підручником, додатковою літературою. Вчитель розробила багато додаткових завдань по різним темам, виготовила цікавий дидактичний матеріал, запропонувала свої рекомендації щодо використання переносних дошок на уроці, організації роботи зі слабкими учнями. Головна риса її роботи – творчість, цьому вона вчила і своїх учнів. Їй доводилося майже щорічно проходити одно-тритижневу курсову перепідготовку при Кіровоградському ОІППО, вивчати досвід кращих вчителів області, отримані знання і свій досвід роботи передавати іншим. Не шкодувала часу на свою самоосвіту. В своїй домашній бібліотеці збирала найновішу методичну літературу, якою щедро ділилася з колегами. Так як її хвилювало питання міцності знань і вмінь школярів, то однією із проблем, над якою вона працювала декілька років, було „Ефективність перевірки знань школярів на уроках математики” та „Результативність диференційованого підходу до учнів під час навчання математики на уроках та в позакласній діяльності”. Як класному керівникові, їй вдавалося організовувати змістовне дозвілля школярів, поїздки до міст-героїв, відвідування музеїв, театрів, концертних залів. Через співробітництво з учнями їй вдавалося реалізовувати завдання, які стояли тоді перед вчителем. Учні любили її за правдивість, стриманість, відвертість, вміння зрозуміти дитину і допомогти їй.

Багато років Тетяна Антонівна керувала районним методичним об’єднанням вчителів математики, Школою передового досвіду. На цікавих, змістовних уроках виросло не одне покоління математиків району. Її досвід роботи вивчався і розповсюджувався в межах школи і району. Вона вміла спілкуватися з батьками, виступала перед ними з лекціями, в яких розкривала суть сімейного виховання, піднімала проблеми патріотичного та естетичного виховання молодого покоління. В школі її любили і поважали, слово Теятни Антонівни було авторитетним і високо цінувалося. Як член профспілкового комітету намагалася якнайкраще вирішувати проблеми школи і колективу, плекала імідж закладу. За хорошу працю була нагороджена Значком „Відмінник народної освіти”, мала звання „Старший вчитель”, її портрет був на районній Дошці Пошани.

Тетяну Антонівну і сьогодні запрошують до школи на „вогники”, зустрічі за „круглим столом”, семінари-практикуми. Її доброзичливість, тактовність, вимогливість до себе, надзвичайна працьовитість і відданість справі – зразок для інших.

Попередня - Вверх - Наступна