НЕ ЗАБУДЕМО

Педагогічний і учнівський колектив Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №1 з великим сумом сприйняв звістку про те, що пішов із життя випускник закладу 30-х років ХХ ст., почесний академік АПН України, Заслужений вчитель УРСР, кандидат педагогічних наук, генерал-майор у відставці, Герой України - Березняк Євген Степанович. Співвітчизникам добре відомий як легендарний розвідник групи «Голос» часів Другої світової війни (майор «Вихор»), а для нас, помічнянців, це не тільки героїчна особистість, але й старший товариш, друг і наставник.

Великий Кобзар у свій час говорив: «У всякого своя доля і свій шлях широкий». Гіркою і щасливою була доля Євгена Степановича, величним і прекрасним - його світ, гуманними - помисли і справи. Багато десятиліть щороку Євген Степанович приїздив у наш край, відвідував рідну школу, бував на вечорах зустрічі з випускниками, жителями міста. І завжди незабутніми були хвилини спілкування з цією непересічною особистістю. Підтягнутий, врівноважений, стриманий, простий і скромний у славі, прекрасний оратор, знавець людських душ, Березняк Є.С. вважав, що справжнє життя - це рух вперед в покращенні самого себе, інших людей і демонстрував зразок надзвичайної працездатності, великої самоосвітньої роботи, любові до навколишнього світу.

Зробивши багато на просвітницькій ниві, він шанобливо ставився і цінував людей освічених, ерудованих, інтелігентних, приємних у спілкуванні. Як автор багатьох статей, книг про проблеми освітян, майстерність управління закладом, він, як ніхто, вмів підказати, підтримати ідеї, вселити віру в те, що будь-яка мрія, пов’язана з розбудовою освіти у місті, в школі, обов’язково здійсниться, дати змістовну рекомендацію. Саме він наштовхнув на створення програми «Обдаровані діти», над якою колектив закладу працює більше 30-и років. Однією із його настанов для нас стали слова: «Розкриття і виховання індивідуальних розумових інтересів, створення умов для багатого і інтелектуального життя - в цьому має бути одне з найважливіших завдань підготовки молодого покоління до творчої праці та постійного духовного зростання». Через всі його праці червоною ниткою проходить проблема розвитку творчих здібностей вчителів і учнів, здійснення індивідуального підходу до них, демократизацію управління. Саме Євген Степанович звертав увагу на ефективність та результативність методичної роботи по вдосконаленню фахової майстерності педагогів, впровадження передового педагогічного досвіду. Він одним із перших переконав у важливості створення «ситуації успіху», у підтримці і розвитку того особливого мікроклімату, який існує в колективі і сьогодні. Він вимагав не скупитися на добре слово, посмішку, дбати про нове покоління високопрофесійних вчителів. Керуючись його рекомендаціями «Закон школи», адміністрація Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №1 змогла об’єднати навколо себе однодумців, людей небайдужих, ініціативних, які примножують славу закладу у місті, районі, області, державі.

Я вдячна долі за те, що мала змогу неодноразово зустрічатися з Березняком Є.С. не тільки в рідному місті, а й в Києві. Мене завжди вражали його оптимізм, життєва стійкість, надзвичайна доброзичливість і скромність. Не можна забути його настанови: по-перше, стерегтися як вогню, байдужих людей, бо там, де байдужість, там зрада, зневага, заздрість, вседозволеність, дикунські споживацькі принципи життя, моральне каліцтво і убогість; по-друге, любити Батьківщину і родину, якими б вони не були; по-третє, бути вірними духу традицій поколінь, чуйними і гуманними до тих, хто не шкодував себе задля щастя і благополуччя інших.

В музеї історії школи залишаться його цінні подарунки, книги, листи, на будівлі закладу - меморіальна дошка, а в наших серцях Березняк Є.С. назавжди буде Людиною ХХ віку, патріотом, борцем за справедливість і щастя нашого народу.

Токмовцева С.І.,
заступник директора Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №1 (1979-2013 рр.), голова міського жіночого клубу «Надія»

Гордість нашої школи - наш дороговказ

Євген Степанович Березняк – учений педагог, Заслужений учитель УРСР, кандидат педагогічних наук, легендарний розвідник групи „Голос” (майор „Вихор”). За своє багатогранне творче життя написав багато статтей, книг про проблеми освіти, освітян, майстерність управління школою.

Ми щасливі від того, що його доля віддзеркалилася в історії нашого закладу, який він закінчив у далекі 30-і роки ХХ ст., ще коли школа була залізничною і носила №19. Багато десятиліть майже щороку Євген Степанович приїздив до нас на вечір зустрічі з випускниками, що проходив у першу суботу лютого. Наші зустрічі, розмови про проблеми школи не забуваються донині.