Немає нічого, що не долалось би працею.

Сучасний світ – це оточення, соціальне середовище, в якому живе людина і яке безпосередньо впливає на формування особистості, звужуючись та розширяючись постійно від кола людини до школи, від школи до роботи, від міста до країни, часткою якої є її громадянин, а далі – до планетарного осмислення себе в космічному просторі.

Отже, школа як живий організм, постійно міняючись, повинна стати тим творчим середовищем різних рівнів і напрямів, завдання якого – дати людині можливість знайти себе в цьому складному світі.

Розуміння значення освіти, необхідності реформування її системи, вихід на вищу якість та духовність, пошук нових шляхів в освітянському просторі охопило сьогодні не тільки Україну, а всю Європу.

Навчання в школі – один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання – найголовнішого сподівання дитини.

“Прагнення до знань, - відзначав В.Сухомлинський, - живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці”.

Дати кожній дитині щастя – ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В.Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути “смак” успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця. “Успіх у навчанні, - зазначав В.Сухомлинський, - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”.

Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів. Мало хто з педагогів може похвалитися використанням комп’ютерної техніки. Але вчитель завжди у пошуку нових форм і методів викладання свого предмета. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні.

Нестандартні підходи у викладанні української мови і літератури здійснюю через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу.

У педагогічній практиці частіше проводжу такі нестандартні уроки – як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож, рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог, урок-аукціон, урок-“суд”, бінарні чи комп’ютерні уроки, уроки пошуку істини, уроки “без дзвінка”, уроки-концерти та інші.

При виборі типу уроку враховую вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартні підходи можна застосовую на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.

Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.

На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

Адже основним завданням для себе вважаю: підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на таких уроках сприяють стимулюючі репліки: “Правильно, молодці”, “Оцінимо відповідь разом”, “Давайте поміркуємо”. Такі звернення налаштовують на атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи вчителя як консультанта.

Наприклад, мої учні люблять уроки, проведені у вигляді гри. Зокрема, гра “Щасливий випадок”. Вона складається з п’яти геймів. Участь в ній беруть 2 команди (за результатами жеребкування). На питання другого і третього геймів, якщо не буде знайдено відповіді командами, можуть відповідати учні класу. Після кожного гейму оголошуються результати. Вчитель бере собі учнів-помічників (підраховувати бали, вести відлік часу). Такий нетрадиційний урок я провела з української літератури у 7 класі, маючи за мету повторити основні відомості з біографії письменників, відновити в пам’яті учнів вивчений матеріал з літератури 20 століття. Наведу зразки завдань п’яти геймів:

І гейм “Далі, далі...”

За одну хвилину ви повинні назвати:

1. Справжнє прізвище письменника Нечуя-Левицького (Левицький).

2. Село, в якому народився І.Я.Франко (Нагуєвичі).

3. Професія батька Б.Лепкого (сільський священник).

4. Співець донецького краю (Сосюра).

5. Автор дилогії про Михайлика (Стельмах).

6. Ім'я дружини Миколи Джері... (Нимидора).

ІІ гейм “Заморочки з бочки”

Члени команди по черзі дістають з бочки жетони з номером питання.

1. Одна з народних легенд розповідає, що якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Яким дарунком наділив Бог українців?

2. Обидва вони народилися в Західній Україні. Другий народився, коли першому було вже 16 років. Перший помер, коли другому було вже 44 роки. Перший захистив у Відні докторську дисертацію, а другий у Відні здобув освіту.

Про яких двох відомих українських письменників йде мова?

( І.Франко (1856-1916) та Б.Лепкий /1872-1941/ )

ІІІ гейм “Хто швидше?”

Виходять капітани. Помічник на 30 секунд вивішує плакат з ребусом. Капітани відповідають, що зашифровано.

ІV гейм “Ти мені, я – тобі”

Команди пропонують суперникам (по черзі) питання, підготовлені заздалегідь. На обдумування відводиться по 20 секунд.

V гейм “Гонка за лідером”

Дуже швидко почергово запитую кожну команду. Час гейму 2 хвилини.

Питання:

1. Усний, невеликий, переважно віршований розповідний алегоричний твір з повчальним змістом (байка).

2. Змалювання картин природи у творі (пейзаж).

3. Розмова двох чи кількох осіб у творі (діалог).

4. Те, про що розповідається у творі... (тема) і інші питання.

Вкінці нагороджую команду переможців медаллю “Призер “Щасливого випадку” та учнів класу, які знайшли замість команди правильну відповідь, медаллю “Знавець літератури”. Учасникам гри виставляю відповідні бали.

Урок-аукціон проводжу переважно на повторення й закріплення матеріалу. Головна умова такого уроку – наявність картин чи ілюстрацій, слайдів, репродукцій картин. Підготовка до такого заняття у нас починається за 2 тижні, призначаю купців (2-4 учнів), які готують завдання, банкіра, що відповідає за оформлення аудиторії – класу. Учні групами утворюють аукціонні товариства, на чолі яких стоять президенти, які організовують повторення матеріалу, готують девізи, емблему. Кожен “купець” продумує запитання під моїм керівництвом. Оцінюють відповіді самі “купці”. На початку такого уроку оголошую відкриття аукціону, представляю “купців”, “банкірів”, “президентів”. Потім акціонерні товариства ознайомлюють усіх із девізом і своїми емблемами. Цей конкурс оцінюють “купці”. “Банкір” визначає середній бал кожного акціонерного товариства, записує в таблицю результати. Потім надаю слово “купцям” для представлення завдань (ілюстрацій, творів...). Необхідними атрибутами такого уроку є гонг, дерев’яний молоток, секундомір. Вкінці оголошую, що всі “товари” (завдання виконі) продані, “банкір” підбиває підсумки. Найвищі бали виставляю “банкірові”, “купцям” за активну участь у підготовці та проведенні аукціону, членам акціонерного товариства, які набрали найбільшу кількість балів, відповідні бали дальше виставляю за друге, третє і четверте місця.

Проводжу інтегровані уроки, на яких той чи інший матеріал подаю блоками, а інші уроки уже поглиблюють знання учнів, здобуті на інтегрованому занятті.

На уроках використовую групові методи роботи. Це робота в парах.Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Цікавими є фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть аналогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Спостерігаючи під час нетрадиційних уроків за учнями, надаю перевагу саме таким урокам. На них відчувається співпраця з педагогом, формуються позитивні мотиви навчально-пізнавальної діяльності.

На уроках і в позакласній роботі завжди прагну діяти і дбати про головний рушій потреби знань — зацікавлення дітей. Звичайно, учням має бути небайдужий предмет викладання й цікавою особистість учителя, що поведе їх у світ національних святинь.

Література рідного краю давно стала предметом захоплення учнів нашої школи. Слід сказати, що ніколи не йду торованою стежкою, а у виборі теми раджуся з дітьми. Учні не є пасивними одержувачами інформації, а чудовими співучасниками, справжніми пошуковцями.

Надовго запам'ятаються учням урок-реквієм «Голодомор — 33», урок пам’яті «Дорогою болю Василя Стуса...», урок-пам’ять «Т.Г.Шевченко – народний поет».

Одинадцятикласники на заняттях факультативу не лише доводять усім свої інтелектуальні можливості. Вони вчаться вести культурно-наукову полеміку з ровесниками та дорослими.

Про чудові національні традиції, які підтримуємо ми, словесники, свідчать щорічні предметні тижні, в яких беремо участь ми зі своїми вихованцями, та традиційні вечори. За 2-3 останніх роки усі вже звикли до шкільних вернісажів під час предметних тижнів в Шевченківські дні.

Іноді буває, що тема уроку настільки захоплива, що варто повернутися до неї ще не раз. Тут і допомагають газети, присвячені творчості письменників. 8-Б клас проводив у минулому році відкритий урок, присвячений творчості Богдана-Ігоря Антонича, українського поета з етнічної групи лемків. Згодом підготували газету-ілюстрацію.

На тлі масового використання сленгу та учнівського суржика — це дуже гарний взірець для наслідування.

Не один раз я переконувалася в справедливості вислову Ліни Костенко, що «українська література — це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через десятиліття згаданих, через півстоліття надрукованих».

Ще раз у цьому переконує нас урок-реквієм — «Із забуття — в безсмертя». Він мав особливу інформаційну цінність — адже багато хто вперше почув імена письменників розстріляного відродження, що й досі звучать болісним відлунням і докором — обвинуваченням катам нації: Михайло Семенко, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен, Олекса Близько, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович ...

Учні 7-х — 8-х класів підготували чудову посвяту матерям — вечір поезії та пісні про матерів. Тут звучали пісні А.Малишка, Б.Олійника, В.Симоненка, Д.Павличка. Засобами поетичного слова торкнулися найкращого, найсвятішого у душах дітей — любові до матері, Вітчизни, її мови, пісні.

Великий інтерес у школярів викликає участь у мовних олімпіадах, що проводяться в масштабах школи, міста, району, області й складаються з двох турів: першого - у межах школи й другого - районного чи обласного. Переможці першого туру одержують право на участь у другому турі.

Найкраще зарекомендували себе учениця 6 – А класу Іщенко Ганна, яка виборола ІІ місце у Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика. Мєліхова Вікторія, учениця 9 – Б класу, і Попроцька Вікторія, учениця 11 – Б класу, є неодноразовими переможцями районної предметної олімпіади з української мови й літератури, які займали призові місця. А також, ці дівчата були переможцями ІІ етапу Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика та Колос Катерина (учениця 9 – Б класу) зайняла ІІІ місце. Попроцька Вікторія відстоювала честь школи і району на обласній олімпіаді з української мови та літератури.

У школі я є координатором Всеукраїнської українознавчої гри «Соняшник» та гри – конкурсу «Патріот». В 2010 році учні нашої школи показали відмінні результати.

Зокрема, серед моїх учнів переможцями у грі «Соняшник» стали: ІІ місце на Всеукраїнському рівні зайняли Красовська Ксенія (5клас), Попроцька Вікторія (10 клас).

ІІІ місце на Всеукраїнському рівні зайняли: Аксьонов В. (5 клас), Вовчок Є. (5 клас), Іщенко Г. (5 клас), Кабрера А. (5 клас), Павленко І. (5 клас), Ухіна О. (5 клас).

І місце на регіональному рівні: Щербина Анна (5 клас), Смолік Тетяна (10 клас).

ІІ місце на регіональному рівні: Бронський А. (5 клас), Єременко О. (5 клас), Іщенко Т. (8 клас), Колос К. (8 клас).

ІІІ місце на регіональному рівні: Зубко І.(5 клас), Нікітін В. (10 клас).

У грі-конкурсі «Патріот» найкращими були: Сюсель Олег, Щербина Анна, Толста Олена, Нацяк Анна, Бурдейна Олександра, Осадчий Артур, Чорноморець, Олександра, Колос Катерина, Мєліхова Вікторія, Попроцька Вікторія, Нікітін Валерій, які за результатами конкурсу ввійшли в першу десятку кращих учнів області.

В цьому році ми знову подали заявку на участь у цих конкурсах і переконані, що результати будуть не гіршими.